Пошукова діяльність

 У пошуку поховання батька та діда, який помер у Лук’янівській в’язниці у кінці 1944 року, або на початку 1945 року, до Заповідника звернулись Зелінська Галина Федорівна та її син Зелінський Юрій Петрович.

 Із розповіді Галини Федорівни, її батька Слюсаря Федора Васильовича 1905 р.н., посадили у в’язницю через наклеп, в ті часи це дуже активно практикувалося. До часу зняття із нього звинувачення батько не дожив, через жахливі умови в яких утримувався. Помер у в’язниці, для поховання, тіла родині не видали. Із розповідей матері Галини Федорівни відомо було тільки те, що батька вдалося поховати його другу на Лук’янівському кладовищі.

Щороку родина приходить на кладовище, аби поклонитися праху Федора Васильовича, та місце поховання встановити дуже складно, похованих арештантів із в’язниці, як правило в кладовищенських книгах не реєстрували із зрозумілих на те причин.

У пам’ять про батька та діда запалюють свічечку біля хреста при вході на кладовище.

Під час відвідин Заповідника, для родини Зелінських було проведено екскурсію, ознайомлено з експозицією музейної кімнати.

Можливо хтось має відомості про зазначену категорію громадян у 1944- 1945 роках на Лук’янівському кладовищі, будемо вдячні за любу інформацію.

30.03.2023 р.

Оксана Борисюк. Начальник відділу охорони та збереження пам’яток ДІМЛЗ

Вшанування пам’яті присвячене 161-річниці від народження видатного українського художника, академіка живопису Миколи Пимоненка

Колектив Боярського краєзнавчого музею 23.03.2023р.

Колектив Боярського краєзнавчого музею 23 березня 2023 року вшанував пам’ять видатного українського художника, академіка живопису Миколи Корнійовича Пимоненка з нагоди 161 р. від дня народження (9 (21) березня 1862, Київ, — 26 березня (8 квітня) 1912, Київ).

Також було відвідано музейну кімнату Заповідника, проведено огляд музейної експозиції начальником відділу охорони та збереження пам’яток Оксаною Борисюк для працівників Боярського краєзнавчого музею, налагодження співраці між колективами.

Микола Корнілович Пимоненко
(1862-1912) – Автопортрет (1886)

Могила Пимоненко М. К./+1912р./ ділянка №20

Народився 9 березня 1862 р. в передмісті Києва на Пріорці у родині міщанина. Батько був іконописцем і різьбярем по дереву. Майбутній художник навчався в іконописній майстерні Іванова, де і познайомився з художником Миколою Мурашком.

У 1876 Микола Пимоненко почав навчатися в Київській школі малювання, якою керував Микола Мурашко. 1881 року він склав іспити на звання учителя малювання при Київському учбовому окрузі і розпочинає вчителювання у Каневі.

1882 року Пимоненко вступив до Петербурзької Академії мистецтв. 1883 року був переведений до натурного класу, де навчався з такими майстрами, як В. Сєров, М. Врубель, С. Васильківський, М. Ткаченко, М. Беркос. Проте 1884 року Пимоненко змушений залишити Академію через стан здоров”я й матеріальні нестатки.

На запрошення М. Мурашка викладав у Київській рисувальній школі.

1885 року в Петербурзькій Академії мистецтв відбулася виставка, де вперше було експоновано картину М. Пимоненка «Гальорка». 1891 року він одержав звання почесного общника (учасника) Академії художеств за заслуги в розвитку мистецтва.

У 90-х роках XIX століття брав участь у розписах Володимирського собору в Києві. Виконав образи Святої Анни і Миколи Мірлкійського та деякі образи на фронтоні.

1893 року на запрошення художника І. Рєпіна,з яким познайомився ще в роки навчання в Київській рисувальній школі, став експонентом Товариства пересувних художніх виставок, а 1894 року став членом цього Товариства.

Протягом 1900 – 1912 років викладав у Київському політехнічному інституті.

1904 року Петербурзька Академія мистецтв присудила М. Пимоненку звання академіка.

На початку ХХ ст. Микола Корнилович брав участь у міжнародних художніх виставках у Парижі, Берліні, Мюнхені, Лондоні. Зокрема, на виставці 1906 р. у Мюнхені його картині «Страсний четвер» відвели одне з найбільш почесних місць, а автора полотна визнали дійсним членом Мюнхенського товариства художників. 1909 року його картину «Гопак» придбав Лувр, а митець став дійсним членом французького товариства «Інтернаціональна спілка митців».

Микола Пимоненко помер у розквіті творчих сил 26 березня 1912 р. від хвороби печінки. Його поховали в Києві, на Лук’янівці. На надгробку зробили дуже лаконічний запис: «Академік живопису».

Відомі картини Пимоненка: «Весілля в Київській губернії» (1891), «Свати» (1893), «Ворожіння» (1893), «Біля колодязя (Парубки)» (1894), «Київська квіткарка» (варіанти 1897 і 1908), «На ярмарку» (1898), «Жертва фанатизму» (1899), «Сінокіс» (1900), «Брід» (1901), «Вихід з церкви в Страсний четвер» (1907), «Зустріч з земляком» (1908), «Гуси, додому!», «Суперниці. Біля колодязя» (1909), «Гопак» (1909) та ін.

Художник створював ліричний образ України з її чарівними пейзажами й життєрадісним народом. Пимоненка називали «майстром побутового живопису». Він знаходив своїх героїв у сусідніх хатах, на гамірливих базарах, приводив додому «живу» натуру – то теля, то овечку. Він наряджав у святкове вбрання молодь і спостерігав за її веселощами, танцями, жартами.  Більшість картин присвячено змалюванню життя сучасного йому села, в яких правдиво й поетично відтворено побут і звичаї українського селянства, яскраві образи людей із народу. Звертався митець і до міської тематики.

Джерело: архів заповідника,

https://dovidka.biz.ua/mikola-pimonenko-korotka-biografiya

23.03.2023р. Відділ охорони та збереження пам’яток

провідний інженер Оксана Карпусь