Поповнення книжкового фонду…

Нещодавно було поповнено бібліотечний фонд музею заповідника пані Іриною П”ядик-Халявка, кількома чудовими книгами: “Роде наш прекрасний” та паном Юрієм П”ядиком “Українська поезія кінця ХІХ-середини ХХ ст.”

Адміністрація заповідника висловлює велику подяку авторам книг!

Оксана Карпусь провідний інженер

21.05.2021р. відділ охорони та збереження пам”яток

З Днем вишиванки Україно!

Заповідник вітає з Днем вишиванки!

Українські традиції – одні з найкрасивіших у світі.  У цей день важливо згадати про наше коріння. Адже український народ – сильний, вільний і має прекрасні традиції. Давайте їх продовжувати та розвивати!

Національна пам’ять надзвичайно важлива. Тільки разом ми всі можемо зберегти цю пам’ять та передати нашим нащадкам.

Сорочку мати сину вишивала
І душу, й серце в вишивку вкладала.
Як пам’яті народної відлунки,
На полотні з’являлись візерунки,
Де кожен хрестик – то життєві миті…
Мережила по білому блакиттю,
Лягала ниточка до ниточки мрійливо –
Дитині б долю вишити щасливу,
Щоб оберегом стала для синочка
Руками неньки вишита сорочка.

Оксана Карпусь

провідний інженер ВОПЗ 19.05.2021р.

Група “Косинки”…вшанування пам”яті

Сухініна Олена Володимирівна онука О.Г. Щербини в музейній кімнаті Заповідника

11 травня 2021р. було вшановано пам”ять українських письменників т.зв. “групи Косинки” онукою О. Г. Щербини(+1934р.) – пані Оленою.

Дуже трагічна випала доля на українську писемну інтелігенцію…у результаті «чистки», яка тривала весь радянський період, ми залишилися без своєї національної провідної верстви, велика кількість жертв репресій, депортацій і голоду в Україні не піддається підрахунку…

«В 1918 – 19 рр. це кладовище прийняло в братські могили тіла киян, страчених більшовиками з армії Муравйова, а також зарубаних денікінцями. Згадані братські могили також зрівняні з землею. Починаючи з 1934 р. (група Г. Косинки) і кінчаючи 1941 р., на кладовищі ховали тіла репресованих. За деякими відомостями це відбувалось на дільниці 45 і на доріжках у кінці кладовища.

Тривалий час місця поховань репресованих не були відомі, та знайшлися люди, чиї батьки власноруч копали ями для розстріляних. Згодом це підтвердили архівні документи й стаття останнього голови м. Києва часів німецько-фашистської окупації Леонтія Форостівського. Він писав: «… до перенесення столиці з м. Харкова до м. Києва (у 1934 р.) всіх розстріляних (в НКВС) закопували переважно на Лук’янівському кладовищі: головна й бічні алеї, всі дороги на цьому кладовищі – це великі братські могили замордованих. Місця поховання старанно зрівняні, земля добре утрамбована, цілі поляни – також місця масових могил. Їх так само вирівняно, заорано та посіяно на цих полянах траву. На Лук”янівці лежить замордованих не менше 25 – 30 тисяч» .

Місце, де були закопані 28 «терористів», знала Тамара Мороз-Стрілець – дружина Григорія Косинки. Це тепер дільниця № 7, у північно-східному кутку кладовища.

18 грудня 1994 року Братство Андрія Первозванного встановило тут великий дерев’яний хрест із переліком усіх страчених:

Сказинський Роман Федорович

Крушельницький Іван Антонович

Крушельницький Тарас Антонович

Лебединець Михайло Мойсейович

Шевченко Роман Ілліч

Карабут Анатолій Юрійович

Сидоров Петро Йосипович

Косинка-Стрілець Григорій Михайлович

Фальківський Дмитро Никанорович

Оксамит Михайло Гаврилович

Щербина Олександр Гаврилович

Терещенко Іван Петрович

Буревій Кость Степанович

Влизько Олексій Федорович

Дмитріїв Євген Кузьмович

Богданович Адам Адамович

Бутузов Порфирій Іванович

Бутузов Іван Моісейович

П’ятниця Володимир Васильович

Блаченко Яків Павлович

Полевий Домінік Йосипович

Хоптяр Іван Онуфрійович

Борецький Петро Миколайович

Лук’янов Леонід Іванович

ПівненкоКостянтин Іванович

Проценко Гаврило Микитович

Матяш Сергій Якович.

О.Карпусь – провідний інженер ВОЗП

12 квітня 2021р.